Реабілітація кінцівок після травм та операцій

Травма – неприємна пригода, яка може трапитись с кожним.

Якщо ви спортсмен або просто людина, що звикла жити активно, для вас дуже важливо повертатись до стану фізичної норми після перенесеної травми або операції.

Для відновлення втраченої функції існують реабілітаційні програми, які можна реалізувати самостійно, але це неймовірно складно. Але буде краще, якщо ви звернетесь по допомогу в спеціальні центри, де вам допоможуть зробити все правильно і ви уникнете багатьох помилок. Такий підхід заощадить ваш час та гроші.

Спеціалістами нашої клініки розроблена ефективна методика реабілітації пацієнтів після:

  • вивиху суглоба;
  • пошкодження капсули суглоба;
  • розриву ( повного чи часткового ) та після пластики зв’язок та сухожиль;
  • суглобових та поза суглобових переломів кісток;
  • після ендопротезування суглобів;
  • після ендоскопічних операцій на колінних суглобах, включаючи операції на менісках;
  • після операцій на плечовому та інших суглобах;
  • після розриву м’язів.

Реабілітація проводиться під постійним лікарським контролем досвідченим персоналом, що складається з медсестер, масажистів та тренерів.

Реабілітаційні періоди діляться:

  • ранній та пізній післяопераційний;
  • віддалений період або поетапне відновлення рухового режиму. У спортсменів він поділяється на передтренувальний та тренувальний.

Мета раннього періоду реабілітації від 2-3 днів до 1 місяця після перенесеної травми або операції

  • прискорити розсмоктування гематоми в порожнині суглоба та м’яких тканин;
  • стимулювати загоєння пошкоджених тканин;
  • попередити формування злук всередині суглоба;
  • попередити появу гіпотрофії м’язів, контрактур та анкілозу суглоба;
  • стимулювати утворення кісткового мозолю, покращити кровоплин та лімфовідтік в ураженому сегменті.

Мета функціонального періоду реабілітації від 1 до 2-2,5 місяців після пошкодження або операції.

Починається з моменту зняття іммобілізації до моменту часткового відновлення функції.

  • Регенерація пошкодженої ділянки;
  • нормалізація структури кісткового мозолю;
  • зменшення ступеню атрофії м’язів;
  • збільшення об’єму рухів в суглобах;
  • збільшення м’язевої сили та відновлення функції пошкодженої кінцівки.

Мета третього відновлювального періоду реабілітації від 2,5 до 6 місяців після травми або операції.

Починається з моменту часткового відновлення функції до повного відновлення функції.

  • остаточне відновлення функції не лише пошкодженої кінцівки, але і організму в цілому;
  • адаптація пацієнта до побутових навантажень та навантажень на роботі;
  • формування необхідних компенсацій, якщо неможлива повна адаптація.

Важливо починати реабілітацію в найбільш ранні терміни. Рекомендується починати її іще до виписки із стаціонару. Але проводити її потрібно обережно, під контролем лікаря реабілітолога або хірурга. Починати потрібно з ізометричних вправ, але важливо правильно дозувати навантаження. Характер травми або операції визначає терміни початку навантаження на пошкоджену кінцівку, і також інтенсивність її навантаження.

Ми починаємо реабілітацію у будь-який термін після операції чи травми, як одразу після виписки із стаціонару, так і в більш пізньому періоді. Але важливо іще раз зауважити, чим раніше розпочата реабілітація, тим кращий кінцевий результат.

Реабілітація у кожному окремому випадку має свої індивідуальні особливості, але існують і загальні принципи, про які буде сказано пізніше.

В основі реабілітації в нашій клініці лежить виконання вправ лікувальної гімнастики, яка проводиться після підготовки ураженої ділянки (розігрів або охолодження м’язів, зняття спазму при запаленні) за допомогою фізіотерапевтичних процедур.

Коротко про основні методики реабілітація кінцівок після травм та операцій:

 

Метод гіпотермії (Холодової терапії)

 

Гіпотермія – це метод впливу на пошкоджену ділянку холодовим фактором. В його основі лежить локальне зниження температури не нижче межі кріостійкості до 5-10 градусів, яке не спричиняє деструкції. Під впливом локального охолодження тканин виникає виражений спазм судин мікроциркуляторного русла, підвищується в’язкість крові, зменшується інтенсивність обміну речовин, зменшується потреба тканин в кисні.

Це перша фаза захисної реакції на охолодження, вона спрямована на збереження тепла. Через 1-3 години після гіпотермічного впливу настає 2-га фаза, яка проявляється вираженим розширенням судин шкіри, підвищенням швидкості кровоплину, що сприяє посиленню теплоутворення та зниження м’язевого тонусу.

Під  впливом холоду зменшується больова чутливість. Зниження проведення нервового імпульсу в м’язах веде до виникнення короткочасного спазму в м’язах, який при більш тривалому пливу холоду більше 10 хвилин, переходить в розслаблення. Це в свою чергу, забирає спастичний компонент больового синдрому, дозволяє збільшити амплітуду безбольових рухів і знизити ступінь обмеження рухів в суглобах.

Гіпотермія сприяє пригніченню активності запального процесу і одночасною стимулює процеси регенерації тканин. Холод також зменшує руйнування тканин, зменшує всмоктування токсичних продуктів і стимулює процес загоєння. Під впливом локальної гіпотермії зменшується набряк тканин, зменшується біль, нормалізується лімфовідтік, що дуже важливо в процесі реабілітації після травм та операцій.

Метод електростимуляції

Це метод впливу на пошкоджені тканини імпульсів електричного струму. Основна задача метода це відновлення нормальної роботи нервових закінчень та м’язів після пошкодження. Під впливом імпульсів електричного струму відбувається примусове скорочення м’язів. Апарат має електроди, які ставляться на шкірні зони, що відповідають місцям ураження м’язів, зв’язок та сухожилків. Через ці електроди в нервові закінчення попадають хвилі імпульсів, які провокують інтенсивне скорочення м’язів. В результаті цього активізується відтік лімфи, метаболізм, посилюється кровоплин. Що в свою чергу, сприяє посиленню регенерації пошкоджених тканин та швидкому відновленню функції.

Цей метод особливо необхідний в випадках вторинної атрофії м’язів в результаті іммобілізації після переломів, розривів, операцій. А також при наявності набряків.

Масаж, лімфодренажний масаж

 

Підчас травми або операції травмуються тканини, включаючи нервові закінчення, в результаті це проявляється болем, набряком, який також додатково подразнює нервові закінчення. А біль, в свою чергу, негативно пливає на психіку. Всі ці фактори збільшують строки відновлення. Все це відбувається за рахунок посилення проникності судин та порушення відтоку лімфи. Для того, щоб позбавитись від зайвої лімфи, необхідно стимулювати її відтік. В цьому і полягає задача лімфодренажного масажу.

Підчас лімфодренажного масажу відбувається вплив на головні лімфатичні центри, які розташовані глибоко в грудній та черевній порожнинах, а також уздовж магістральних судин. Підготовчим етапом до лімфодренажу являється дихальна гімнастика.

Правильно проведений лімфодренажний масаж приводить в рух застійну лімфатичну рідину, що очищує тканини від продуктів життєдіяльності клітин, прискорює загоєння післяопераційних ран, попереджає появу глибоких шрамів та злук. В результаті клітини починають «дихати», при цьому посилюється обмін речовин, що веде до вище згаданого позитивного результату.

Масаж, ослабляє біль, розслабляє пошкодженні м’язеві волокна  та стимулює приток крові до них. В результаті цього посилюється попадання кисню і як наслідок, відбувається загоєння та зникнення болю.

Окрім всього сказаного, операція та травма самі по собі створюють велике психоемоційне напруження, відбувається пригнічення нервової системи. Масаж має величезну розслаблюючу дію на нервову систему, що сприяє швидкому відновленню втраченої функції кінцівки.

В процесі реабілітації використовуються і інші апарати, опис та дія яких викладені в інших розділах.

Діатермія

 

ЇЇ суть полягає в використанні електромагнітних хвиль дециметрової довжини, які мають здатність проникати глибоко в тканини і активувати обмінні процеси в ушкодженій ділянці. Призначається перед маніпуляцією розробки контрактури, а також перед лікувальною гімнастикою.

Ключовим моментом в реабілітації є проведення лікувальної фізкультури.

Вправи  різного ступеню складності складають комплекси. При підборі комплексу враховується час, який пройшов після травми та операції, а також стан пошкоджених тканин, наявність контрактури та її ступеню, порушення об’єму рухів в кінцівці, інтенсивність болю та ін.

 Беручи до уваги ці дані, лікар підбирає індивідуальну схему реабілітації, інформує тренерів та медперсонал і команда починає роботу з вами.

Реабілітація проходить під постійним лікарським контролем. В процесі можливі зміни схеми реабілітації в залежності від реакції організму на вплив, та змін загального стану.

Через невеликий проміжок часу ви зможете рухатись, вести активне життя, займатись спортом так само, як ви це робили до травми чи операції.